Big brother / big sister – хто це?

Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.

Мар.12:31

Немає пташини, яка б не здіймалася у вись, немає рибини, яка б не вміла плисти, а також немає людини, яка б не вміла любити. Як простір для пташок, як вода для риб, так життєво необхідна є любов для людей. Саме ЛЮБОВ робить нас ВЕЛИКИМИ!!! Вона повсюди нас оточує, але воднораз її треба знаходити. Навіть людина, яка у світі не знайшла любові і спотворює своє життя ненавистю та тяжкими гріхами, все ж таки вміє любити. Але вона не дозволяє душі зануритися у бурхливий вир любові і стає спотвореним образом Божим, недолюдком, що приглушує в собі любов. Вона подібна до птаха, що вміє літати, але не має простору навколо себе і не може розправити свої крила й здійнятись у вись; так як риба, що вміє плавати, а через відсутність води гине.

Для кожної людини найголовніше завдання у житті – вміти любити. Один мудрець сказав: «Людина є настільки людиною, настільки вона вміє любити». А де ж ми можемо навчитися вміти любити як не в спільноті?! Де ж можемо ділити свою любов і тим самим її примножувати? Звичайно, що лише там, де є люди. Сам Ісус Христос казав: «Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них» (Мт. 18, 20). Найголовніше, що слід пам’ятати, що ця любов у спільнотах може ділитися і примножуватися між людьми не тоді, коли вирує гріх, а лише тоді, коли вони зібрані
«…в моє [Христове] ім'я…». Без сумніву такою спільнотою є Церква, завданням якої не лише зібрати спільноту людей на богослужіння, але й продовжити служіння Богу і людям поза богослужіннями, наприклад, у різних організаціях з індивідуальними спрямуваннями.

Однією з таких організацій, де чи не найсильніше плекається любов, є спільнота «Big brother / big sister» («Старший брат / старша сестра»), яка об’єднує волонтерів для великої місії – творити спільноту в ім’я Христа з неповносправними дітьми-сиротами. До них волонтери нашої спільноти їздять 2-3 рази на місяць у дитячий будинок-інтернат смт. Розділ. Треба лише один раз побачити, з яким нетерпінням і захопленням чекають ці побиті долею діти на свого друга «старшого брата / сестру»! Кожного разу вони зустрічають нас з відкритими обіймами, вигуками і дитячою посмішкою, в яких виражається любов. Ота любов, з якою дуже часто вони не мають з ким поділитися. Не раз чуємо від вихователів і працівників цього інтернату, що деяких дітей ніхто не відвідує з родичів: «До них нікому приїхати». – Це сумно. Тому, саме такі діти напрочуд радіють, коли до них хоч хто-небудь приїжджає. Особливо, коли це майже їх ровесник – молода людина, яка прийшла до них, щоб просто дружити.

Наша спільнота «Big brother / big sister» («Старший брат / старша сестра») виникла на основі ГО «Центр організації дозвілля осіб з особливими потребами «Тавор»» у м. Новий Розділ, за сприянням Українського Католицького Університету УГКЦ з липня 2010 року Божого. Зараз у нашій спільноті є 19 «старших братів і сестер». Вони не ставлять собі за мету навчити чогось хлопця з інтернату чи щось змайструвати, а просто з ним бути. Кожен волонтер нашої спільноти отримує кульок з набором олівців, пузлів, пластиліну, альбом, розмальовки, м’яч та ін. Отож, спектр діяльності є різноманітний. Якщо ще додати до цього всього трохи фантазії старшого брата чи сестри, то нудьгувати не доводиться з хлопцем, який перебуває під його опікою. Час, коли можна відвідувати хлопця з інтернату протягом місяця, є довільний (коли має можливість сам старший брат чи сестра) з 16.30 год. до 18.30 год. Довше ніж одну годину не рекомендовано бути з хлопцем, закріпленим за старшим братом чи сестрою, бо він може швидко втомлюватися. Адже, ці діти є хворими. В залежності від складності хвороби їм визначають профіль. У ІІІ профілі перебувають хлопці з найважчими діагнозами психічних хворіб, у IV профіль – лежачі, і ІІ профіль – з легшими діагнозами. Всіх неповносправних дітей-сиріт у дитячому будинку є 76, і кожен з них бажає мати друга із спільноти «Big brother / big sister» («Старший брат / старша сестра»), який би приїжджав до них. Але, нажаль, не всі діти охоплені увагою нашої спільноти.

На перший погляд, коли зустрічаєшся з тими хлопцями, які перебувають у будинку інтернат смт. Розділ, у душі виникає співчуття до них. Але, якщо у цей же час задуматися над питанням сенсу людського життя, а це питання звучить так: «Ти знаєш, що Бог дав тобі життя, щоб ти навчився любити», тоді стає все зрозуміло: ті неповносправні хлопці вже вміють любити, а ми ще тільки вчимося… Їх не має чого жаліти, вони по-своєму щасливі. Саме вони, можливо як ніхто інший, можуть нас навчити любити. Бо це є їхнє покликання – допомогти нам, здоровим людям, відкритись до любові, до Христа. Нам тільки варто відкритись до них, щоб відкрити для себе любов і, в їхніх особах, страждаючого Христа.

Не раз можна почути, навіть серед вірних Української Греко-Католицької Церкви чи інших конфесій, що крім відвідування богослужінь у Церкві нема що робити. Але варто лише заглянути глибше у завдання і суть Церкви, то можна побачити, який великий спектр діяльності вона б могла охопити, якби були і діяли Ви… Big brother / big sister – це одна з пропозицій Церкви (УГКЦ), де Ви б творили маленьку спільноту з неповносправною дитиною-сиротою. І повірте, якщо Ви будете у такій спільноті, у ній Ви будете «…зібрані в моє [Христове] ім’я…», з Вами буде Христос. Можливо, у такій спільноті з неповносправною дитиною сиротою, Ви глибше зможете пережити зустріч з Господом, ніж у спільноті повносправних людей: школі, роботі, компаніях, між якими, на жаль, часто не має любові, а ще частіше Христа.

 

Підготував Андрій Ремез,

куратор спільноти «Big brother / big sister»

(«Старший брат / старша сестра»)

у 2010 - 2011 рр.